УВАГА! УВАГА! ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДОПОМОГУ!РЕПОСТ І ДОПОМОГА ВІТАЄТЬСЯ!
Шановні колеги ,друзі, депутати всіх рівнів, 8 днів тому був важко поранений мій близький друг - офіцер спецпідрозділу морської піхоти, 73 центр військово-морський спецназ (підрив на міні МОН-50). Я знаю цього козака більше 10 років. Далі іде інформація від людини, яка вже робила пост ПРО ДОПОМОГУ.
" Ми познайомились на території Широкінської
сільради в червні цього року.Це був один з перших наших пацієнтів.в місці крайньої локації ТРИЗУБ2, де він і зараз стоїть..Представився Олексієм Івановим.Ми зрозуміли, що він ніякий не Іванов, але зайвих питань не задавали.Записали в журнал, як сказав. Полікували,подружились.Коротко охаректиризую. По духу і витримці- правосєк взірця 2014 року (хто в тємі знає, що маємо право на це порівняння).По профессіоналізму-той офіцер на яких Дай БОГ буде будуватись наша Армія(про що ми мріяли на дивані дивлячись сьогоднішній парад). Справжній Командир. Він тяжкий.Тиждень в Мечнікова(там зробили чергове ДИВО),вчора літаком транспортували в Київ. Колеги-стоматологи лайкати не треба.
Вітається репост.
Карта Приватбанка на ім*я дружини бійця 4149.6258.0213.4252 Аліна Забава .ДякуємО. Слава Україні. П.С.в групі ТРИЗУБ2- 250 не самих бідних людей в нашій бідній країні...З дозволу сім.ї і Олексія-сторінка в Фейсбуку Тім Лінкус.
Так пише рідний брат про Олексія: "Когда я поступил в военный лицей в Киеве, он, двенадцатилетний шкет, привозил мне после уроков бутерброды на скейте и завистливо смотрел на мой камуфляж. Когда я поступил в КВИРТУ, он уже не сомневался с выбором ВУЗа после своего выпуска из лицея. Но когда я на четвёртом курсе отчислился по собственному желанию и перевёлся в гражданский универ, он доучился. Он выпустился, получил звание и пошёл служить. Потом я уехал в Чехию, а он остался в Украине.
Он долгое время был волонтёром, а потом добровольно пошёл на фронт. 73 центр, военно-морской спецназ. Элита. Отец, капитан первого ранга в отставке не мог им не гордиться, хотя и был против его призыва.
"Оно тебе надо? У тебя же сын!" - спросил я тогда по скайпу.
"Вот за него я и иду воевать." - ответил он улыбаясь.
Мы редко переписывались в последнее время и даже не увиделись в мой визит в Киев две недели назад.
"Только что наваляли кацапам" - крайнее сообщение от Брата ночью до ранения. Меня с сыном родители как раз провожали в аэропорт.
Алина в слезах позвонила и сказала, что звонил комбат и он подорвался на мине... Руки, ноги на месте. Спас броник и шлем купленный на собственные средства и помощь волонтёров. Операция в зоне АТО, селёзёнка. Большая кровопотеря. Контузия и пневмоторакс. Вертолётом в Днепр в Мечникова. Ещё несколько операций. Перолом затылочной кости. Нейрохирурги вытащили с того света. Осколки в лёгких. Аппарат искусственного дыхания. Осколки в кишечнике. Неделя в реанимации там и вчера вертолётом доставлен в Киевский военный госпиталь. Уже в сознании, дышит сам. Потихоньку разговаривает, шутит и немножко висит в фейсбуке. "А так всё отлично." (C) Тім Лінукс. :D
Выздоравливай и попровляйся, Брат! Мы все гордимся тобой.